05 august 2020
ZIARUL ROMÂNILOR DIN UCRAINA

LĂSAŢI-NE, ÎN LEGEA NOASTRĂ

3 august 2015 р. | Categorie: Noutăţi

Deşi am încercat să nu acord atenţie la falsa informaţie „Românii din Bucovina au cerut autonomie”, postată pe Internet, apărută  în preajma zilei de 30 iulie, când la „Zorile Bucovinei” a fost marcată cea de-a 150-a aniversare de la naşterea lui Iancu Flondor, nobilul cavaler al Unirii Bucovinei cu Patria-mamă (anunţul privind manifestarea fiind postat pe site-ul ziarului cu vreo două săptămâni înainte), ce s-a răspândit fulgerător, iar noi, românii din ţinut, am fost învinuiţi de separatism, prea veninoase au fost  ecourile unor ucraineni, care şi-au dat arama pe faţă.

 După provocarea lansată, unii dintre liderii românilor din ţinut şi colegi de breaslă s-au îmbolnăvit şi n-au venit (bine că nu sunt bolnavi când se odihnesc în Patria noastră istorică), alţi colegi au fost prezenţi la manifestarea de la „Zorile Bucovinei”, însă, probabil, i-a speriat „Adunarea românilor din Bucovina”, căci, până în prezent, n-au postat nici o informaţie pe portaluri, site-uri, nici la radio sau TV referitor la evenimentul dedicat artizanului Unirii, Iancu Flondor. Cu toate că apoi, chir şi unii dintre românii noştri, afirmau că respectiva „Adunare” e o provocare informaţională, lansată de Kremlin.

Cred că am trecut de vârsta copiilor micuţi, când trebuie să ne îndreptăţim şi să ne umilim că nu noi am făcut pozna, să căutăm persoanele cu numele de familii, care, ştim bine, în realitate nu există, precum Dorina Chirtoacă, ci sunt inventate pentru a băga groaza în noi.  Cu atât mai mult că nici o agenţie informaţională, nici un site al publicaţiilor de limbă ucraineană, care au preluat falsa informaţie de pe site-ul nr.24 org, cum că la Cernăuţi a avut loc conferinţa de fondare a „Adunării Românilor din Bucovina”, care au cerut autonomie, nici o persoană care ne-a învinuit de separatism şi trădare de ţară nu şi-a cerut scuzele de rigoare pentru învinuire, bârfire şi atitudinea intolerantă faţă de noi, românii din provincia istorică a României. La urma urmei, aceasta ni-i istoria şi n-o putem schimba, nici fugi de ea. Vor sau nu vor ruşii, ucrainenii, trebuie s-o primească cum este.  Dar care ţară am trădat de suntem numiţi separatişti? Pe cea de care ne-au lipsit nu din vina noastră, nici a buneilor, străbuneilor, masacraţi şi schingiuiți, torturaţi în închisori şi GULAG-uri staliniste, degeraţi şi morţi de foame în siberii şi în lagărele morţii, împuşcaţi, nimiciţi, fiindcă erau români şi îşi iubeau cu adevărat Patria în care au văzut lumina zilei şi ei, şi părinţii, şi străstrăbuneii lor? Or, pe cea, pe care ne-au adus-o bolşevicii-„eliberatori”, de când nu suntem consideraţi oameni, suntem de mâna a doua, numiţi „a cincea coloană” – tot aceiaşi trădători. De ce ne desconsideraţi, fraţi ucraineni? De ce nu ne lăsaţi să trăim liniştiţi în legea noastră? Să ne plângem eroii şi să ne comemorăm înaintaşii care au meritat nemurirea, precum o faceţi şi voi, şi alte popoare? Vorbiţi de toleranţă? Da, ROMÂNUL a fost întotdeauna răbdător şi iertător, blând la suflet şi tolerant. Doar graţie bunătăţii lui sufleteşti de a răbda şi ierta trăim în toleranţă şi armonie în frumoasa noastră Bucovină. 

Nu ştiu de unde-i cresc picioare provocării cu „Adunarea românilor...”, din Kremlin sau din altă parte, însă cuvintele unui ucrainean de pe Facebook, pe care îl consideram prieten, Valerii Karbaşevskyi, preşedintele Asociaţiei „Parteneriat european”, mi-au umplut sufletul de amar şi tristeţe, făcându-mă să pun la îndoială că provocarea a fost lansată de Kremlin. Iată ce scrie el într-un comentariu:

„Як румуни скористались розпадом Австро-Угорської Імперією?
Історію свого краю потрібно знати, щоб не потрапити у інформаційну пастку.
Буковина почала переживати румунський заколот, який тягнеться з розпаду Австро-Угорської Імперії на початку 20-го століття. Тодішні румунські провокатори, та тогочасні сепаратисти, розпочали інформаційну та політичну війну проти земель Буковини, які їм ніколи не належали
...” ( „Cum românii s-au folosit de prăbuşirea imperiului Austro-Ungar? Trebuie să cunoaştem istoria ţinutului nostru pentru a nu nimeri în capcana informaţională. Bucovina a început să simtă răzvrătirea românilor ce continuă de la prăbuşirea imperiului Austro-Ungar, la începutul sec. al XX-lea. Provocatorii români de atunci şi separatiştii acelor timpuri au început un război informaţional şi politic împotriva pământurilor Bucovinei care nicicând nu le-au aparţinut...”).

"...Після розпаду Австро-Угорської Імперії, у жовтня 1918-го року на Буковині різко активізувались прихильники гасел про «Велику Румунію» на чолі з Янку Флондором” („După prăbuşirea imperiului Austro-Ungar, în octombrie 1918, în Bucovina s-au activizat considerabil simpatizanţii lozincii despre „România Mare”, în frunte cu Iancu Flondor...”).

Тож шановні румунсько-російські сепаратисти - не робіть провокацій. Хоч в Чернівцях, і на Буковині загалом, спокійно але може стати і гаряче („Deci, stimaţi separatişti româno-ruşi – nu vă ocupaţi de provocări. Cu toate că în Cernăuţi şi în Bucovina, în general, e linişte, dar poate să fie şi fierbinte...”).

Fiind liniştit de prieteni că informaţia e un fals şi nu merită nici o atenţie, V. Karbaşevskyi nu numai că nu şi-a cerut scuze, ci avertizează că oricum urmează să fie luate măsuri din timp. De altfel, citind aceste comentarii, mă duce cu gândul că asemenea provocări  mai degrabă sunt lansate de undeva din Cernăuţi. Or, tot "măsuri" se iau, când ni se ucrainizează şcolile, când în multe instituţii medii de învăţământ din ţinut, cu predarea în limba română,  istoria, geografia, chimia etc. se predau "benevol" în ucraineană? 

Acum, când România, Ţara noastră de origini, care e prietenul cel mai apropiat al Ucrainei, o ajută şi o sprijină în cursul ei european, mi se părea că suntem lăsaţi în pace, dar  nu – suntem din nou beşteliţi şi  învinuiţi de toate relele,  numiţi „separatişti româno-ruşi”, noi, cei care am avut de suferit în consecinţa ocupării şi deznaţionalizării. Oare aceasta e mulţumirea, aceasta e faţa prieteniei, toleranţei şi armoniei?

Felicia NICHITA-TOMA

https://fbcdn-profile-a.akamaihd.net/hprofile-ak-xtf1/v/t1.0-1/p50x50/11751417_944649708925968_6000690554218498254_n.jpg?oh=a8e73f5fa4e551d2ad9c7782faf374a2&oe=5643AD7B&__gda__=1443923005_58394bb0776dca056d2818b9cf8745c3

Валерий Карбашевский

Вчера, в 1:43   31. 07. 2015

Як румуни скористались розпадом Австро-Угорської Імперією?
Історію свого краю потрібно знати, щоб не потрапити у інформаційну пастку.
Буковина почала переживати румунський заколот, який тягнеться з розпаду Австро-Угорської Імперії на початку 20-го століття. Тодішні румунські провокатори, та тогочасні сепаратисти, розпочали інформаційну та політичну війну проти земель Буковини, які їм ніколи не належали.
 
"...Після розпаду Австро-Угорської Імперії, у жовтня 1918-го року на Буковині різко активізувались прихильники гасел про «Велику Румунію» на чолі з Янку Флондором — сучавська газета «Вяца ноуе» 27 жовтня 1918-го року виступила із осудом «Румунської Національної Ради» у Відні, яка пропонувала розподіл Буковини за національною ознакою. «Що стосується Буковини, — писала газета, — то нам здається, що наші депутати в парламенті поспішили погодитись на її розчленування… Історично і географічно Буковина єдина. Це суто румунська територія не тільки від Сучави до Прута, але й від Ватра-Дорней до Дністра»...."
До початку панування Австро-Угорської Імперією територія Буковини належала до Молдовського Королівства, навіть якийсь час знаходилась під керуванням Запорізького Козацтва, Російських окупаційних військ, тільки не Румунії, якої навіть не існувало на карті світу до 1881 року. Румунське Королівство розпочало свою історію з 1881 року і проіснувало до 1947 року, змінивши назву на Румунія. До складу Австро-Угорської імперії Північна Буковина увійшла за результатами Першого поділу Речі Посполитої 1772-го року Габсбурзька монархія володіла Галичиною та мала права на всі історичні землі колишнього Галицького князівства. Російська імперія залишила Буковину 1774-го року. 31 серпня того ж року австрійські війська під командуванням генерала Габріела Сплені зайняли Чернівці. Остаточне зайняття Буковини завершилось у другій половині жовтня 1774-го року. 7 травня 1775-го року в Константинополі було укладено Конвенцію між Османською імперією та Габсбурзькою монархією про передачу Буковини. 25 лютого 1777-го року, після остаточної демаркації кордонів, було ратифіковано Конвенцію від 7 травня 1775-го року. 12 жовтня 1777-го року Буковина присягнула на вірність Габсбурзькій монархії, у складі якої Буковина перебувала до 1918-го року.
18 жовтня 1918-го року у Львові було скликано Конституанту (Конституційні Збори) українського народу, який проживав на своїх етнографічних землях, що належали Австро-Угорській імперії, а також створено Українську Національну Раду. 19 жовтня 1918-го року УНРада прийняла постанову про утворення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), та закликала національні меншини направити своїх представників пропорційно кількості населення до УНРади, як вищого законодавчого органу новоствореної держави. Президентом обрали Євгена Петрушевича. 25 жовтня 1918-го року у Чернівцях було створено Український Крайовий Комітет Буковини на чолі з Омеляном Поповичем, як складову частину УНРади ЗУНР.
При цьому у другій половині жовтня 1918-го року депутат австрійського парламенту від Буковини (виборчий округ Чернівці-місто) активний член «Румунської Національної Ради» Ґеорґе Ґрігоровіч у своєму виступі наголошував, що «у буковинських румунів немає абсолютно ніякого сумніву в тому, що українська частина Буковини повинна належати Україні, а румунська — Румунії».
3 листопада 1918-го року у Чернівцях відбулось, організоване Українським Крайовим Комітетом Буковини, велелюдне (понад 10 тисяч учасників) Буковинське віче, що прийняло рішення про воз'єднання Північної Буковини із ЗУНР та подальшу злуку у соборну Україну. Віче також висловило протест проти спроб «Румунської національної ради Флондора» оголосити всю Буковину «румунською землею».
Кому симпатизує і підігрує український Уряд, ліквідувавши ЄДИНЕ генеральне консульство України в Румунії (Сучава), тим самим звужуючи інформаційне поле на зовнішньому політичному ринку, і надавший можливість румунській інформаційній зовнішній політиці посилити свою присутність на території України, надавши згоду на відкриття консульського відділу в Солотвино, Закарпатська область?
На сьогоднішній момент в Україні вже діє три дипломатичні установи: Посольство Румунії в Україні м. Київ, генеральне консульство Румунії в Україні м. Чернівці, генеральне консульство Румунії в Україні м. Одеса.

Тож шановні румунсько-російські сепаратисти - не робіть провокацій. Хоч в Чернівцях, і на Буковині загалом, спокійно але може стати і гаряче.